Востаннє Росія зробила таку спробу рік тому, але вона провалилась через велике громадське обурення. Цього разу Москва діє більш витонченими методами. Погляньмо, як саме.
Передісторія
2014, коли Росія незаконно анексувала Крим і відіграла головну роль у розв'язанні війни у Східній Україні, Парламентська асамблея Ради Європи була обурена.
У наступні роки ПАРЄ ухвалила низку резолюцій, в яких засудила дії Росії та запровадила обмеження на її діяльність в ПАРЄ, а саме: призупинила право голосувати, представництво в органах ПАРЄ та участь у місіях спостереження за виборами.
Формулювання в цих резолюціях дуже жорсткі. Найважливіша з них, резолюція 2132 (2016), вимагає від Росії «залишити незаконно анексований Крим і дати Україні можливість відновити контроль над півостровом» і «вивести свої війська з території України та припинити військове постачання сепаратистам». Вона також обумовлює, що «тільки відчутний і вимірюваний поступ» у виконанні цих вимог може слугувати підставою для відновлення повноцінного діалогу ПАРЄ з Москвою.
Логіка цих формулювань очевидна: санкції щодо Росії можуть бути скасовані тільки якщо Москва виконає умови, названі в резолюціях. Вони передбачають відновлення української державності в Криму та на окупованих територіях Східної України.
Але, як відомо, Росія цього не зробила. Більше того, вона навіть усунулась від участі в засіданнях ПАРЄ і припинила фінансові внески до бюджету Ради Європи (хоча мусить платити, бо лишається членом Ради Європи). Отак Москва шантажує чільну європейську демократичну інституцію, погрожуючи, що не платитиме внески, доки її повноваження повністю не відновлять.
Просто кажучи, Росія хоче, щоб Рада Європи продала свої цінності за гроші.
Як можуть розвиватися події цього року
Раніше Росія намагалась обґрунтувати своє повернення потребою «синхронізувати» санкції між ПАРЄ та Комітетом міністрів РЄ. Та оскільки останній не може впроваджувати санкцій, «синхронізація» полягала б у скасуванні їх також і в ПАРЄ.
Тепер стратегія Москви дещо змінилася. Замість того, щоб домагатися свого за правилами РЄ, Росія намагається змінити ці правила.
На початку жовтня будуть голосуватися два пакети пропозицій змін у ПАРЄ: один – стосовно повноважень, представництва та прав участі національних делегацій, другий – щодо їхнього права голосу.
Ці пропозиції були частиною значно більшого пакету реформ, запропонованих у доповіді спеціального комітету Бюро ПАРЄ наприкінці червня. Більшість пропозицій пакету були беззастережно відправлені на доробку, однак ці дві передали на жовтневе голосування, не залишивши часу для обговорення.
Важко не помітити за цими проектами руку російської делегації, адже йдеться про відчайдушне бажання Росії відновити своє представництво, участь і право голосу. Фактично, у жовтні ПАРЄ голосуватиме за те, щоб послабити чи скасувати санкції проти Росії.
Поміж пропозицій спеціального комітету можна бачити такі, що Росія гаряче прагнула б упровадити. Так, наприклад, пропонується «виключити з переліку представницьких і членських прав, яких делегація може бути позбавлена, право голосувати і виступати». Ще одна ідея полягає в тому, щоб підвищити поріг голосів, необхідних для впровадження санкцій, з нинішньої більшості до двох третин.
Сама російська делегація заявляє, що «ніхто не має права позбавляти повноважень обраних депутатів, крім їхніх виборців на чергових виборах».
Такі зміни ускладнять ПАРЄ впровадження санкцій проти будь-якої країни, що порушує правила Ради Європи та зневажає її цінності. Таким чином Росія прагне зруйнувати головний інструмент захисту європейських цінностей.
Голосування на початку жовтня буде вирішальним.
Виникають два запитання. Перше: як може діяти інституція, покликана захищати демократію, права людини та верховенство права в Європі, не маючи жодного важеля впливу на порушників?
Друге: хіба припустимо, щоб авторитарна країна, замість змінити свою поведінку, змінювала Раду Європи? Щоб авторитаризм взяв гору над демократією, а не навпаки?
Ця битва у ПАРЄ має важливі наслідки для майбутнього Європи. Повернення Росії до ПАРЄ всупереч умовам, які ПАРЄ визначила, означатиме, що навіть інституції, створені для захисту європейських цінностей, більше нездатні це робити. Повернення Росії також створить прецедент: якщо режим санкцій проти Росії можна зламати один раз, то це можна й повторити – байдуже, чиї це санкції: ЄС, США, Великої сімки чи іншої інституції.
Якщо так станеться, наші цінності залишаться беззахисними – і країни-агресори зможуть безкарно порушувати закони.
Стаття вперше опублікована «EurActiv».
Ця стаття написана за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
