Статистика свідчить, що в Україні жінки рідко балотувалися на президентську посаду і тенденція досі не змінилась. Це наочно демонструє наведена нижче таблиця.
Попри те, що порівняно з першими роками незалежності ситуація поліпшилась, жінки досі недостатньо представлені в українській політиці. У цій статті ми ближче познайомимося з жінками, які кинули виклик чоловікам-кандидатам на президентських виборах 2019 року в Україні й показали, що можливість мати президентом жінку в країні цілком реальна.
Фото: скриншот, @YuliaTymoshenko, Фейсбук
Юлію Тимошенко не треба спеціально представляти. Вона відома ветеранка української політики й досі в бойових лавах. Юлія Тимошенко очолює рейтинги разом зі своїми суперниками Володимиром Зеленським і Петром Порошенком. Тимошенко представила план дій під назвою «Новий курс України». Однак вона не приділяє уваги боротьбі з сексизмом і гендерними стереотипами. Водночас закликає запровадити фінансову допомогу «сім'ям, які народжують Україні дітей». Це схоже на підтримку так званих «традиційних цінностей» та ігнорування проблем, на які українські жінки нерідко наражаються в сім'ях.
Водночас не можна не зауважити, що «Новий курс України» представляє радше популістські ідеї. Відповідно до програми, за президентства Тимошенко Україна має стати державою без олігархів, де люди можуть ініціювати референдум, щоб звільнити політиків, які не виконують свої обов'язки. Мало того, українці матимуть таку ж заробітну плату, як зараз у Польщі. І наостанок: газ стане вдвічі дешевший у перший же місяць президентства Тимошенко. Це призведе до кардинального зменшення тарифів на гарячу воду й опалення. Утім незрозуміло, як вона збирається зменшити ціну на газ, не втручаючись у ціноутворення (і ламаючи, таким чином, хиткий газовий ринок, віднедавна створений в Україні). Хоч там як, але такі заяви допомагають Тимошенко утримувати лідерство в президентських перегонах.
Фото: скриншот, @olgabogomolets, Фейсбук
Ольга Богомолець була першою жінкою, що зареєструвалась кандидатом на цьогорічних президентських виборах. В інтерв'ю вона заявляє, що саме жінка на посаді президента може поліпшити ситуацію в Україні. Позиціонуючи себе як сильну жінку, Богомолець, однак, уникає в своїй програмі теми гендерної рівності. Вона згадує про справедливе ставлення до сімейних цінностей, але йдеться про соціальну допомогу й відповідальність батьків.
Богомолець походить з відомої лікарської династії. Під час Помаранчевої революції координувала медичну службу на Майдані й була особистим лікарем Президента Ющенка. Докторка медичних наук і професорка, Богомолець відома також своїм співом, благодійною діяльністю та соціальною активністю. Наприклад, вона брала активну участь в Революції Гідності й організувала госпіталь для поранених в готелі «Україна» в центрі Києва. Це допомогло їй завоювати довіру українців на президентських виборах 2014 року.
Фото: скриншот, @olgabogomolets, Фейсбук
2014 року приблизно 340 тисяч проголосували за Богомолець (це 8-й результат з 23). З 2014 року була народним депутатом від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» і головою комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я. Однак 2017 року низка громадських організацій звернулись до президента Порошенка з проханням, щоб його фракція відкликала її з цієї посади.
У виборчій програмі Богомолець є дві головні теми: справедливість (#СправедливийПрезидент) і держава без олігархів. Вона вимагає обов'язкового медичного страхування, відшкодування від Росії та впровадження загальнодержавних і місцевих референдумів. Утім, обіцянки, схоже, залишаються на папері: вона уперто перешкоджає реформуванню галузі охорони здоров'я, що її провадить виконувачка обов'язків профільного міністра Уляна Супрун, і деякі громадські активісти стверджують, що така протидія пов'язана з особистими бізнес-інтересами Богомолець.
27 лютого Юлія Тимошенко проводила форум «Якісна та доступна медицина» в рамках свого «Нового курсу». Ольга Богомолець була однією з запрошених на форум гостей. Може, в партії Тимошенко незабаром з'явиться новий член?
Фото: скриншот, @inna.bogoslovska.official, Фейсбук
Інна Богословська, юристка, обіцяє «забезпечити рівність усіх громадян, незалежно від статі, мови, національності, релігії, сексуальної орієнтації». Вживає слово «стать» в термінах біологічного детермінізму, замість соціального поняття «гендер». Утім, уникати слова «гендер» -- загальна практика українських політиків.
Богословська брала активну участь в українській політиці з 1998 року. У 2000-х роках її ім'я пов'язували з Пінчуком, українським олігархом і зятем другого українського президента Леоніда Кучми. Але Богословська заперечує фінансування від нього, називаючи Пінчука просто «другом». 2005 року стала лідером партії «Віче». Програвши парламентські вибори, Богословська приєдналася до Партії регіонів (партія Януковича), що дозволило їй пройти у Верховну Раду України та отримати посаду першої заступниці голови комітету ВР. 2010 року вона була в числі тих народних депутатів, які голосували за продовження перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території Криму. Її карточка проголосувала також за ухвалення закону, що посилив статус російської мови (широко відомого як закон Ківалова-Колесникова), хоча того дня її в парламенті не було. 2013 року Богословська, в числі 148 депутатів від Партії регіонів та Комуністичної партії України, звернулась до Сейму Республіки Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. Українська громадськість сприйняла це як антиукраїнський вчинок.
Гасло її кампанії «Єдина незалежна». Утім, його можна тлумачити подвійно: що Богословська -- єдина кандидатка, яка не від кого не залежить (насамперед від олігархів), або як заклик до єдиної та незалежної української держави. Хоч там як, головний заклик її кампанії -- подолати олігархів і створити державу, де панує демократія. Богословська швидко адаптується до ситуації в Україні: 2010 року вона називала Росію «особливим партнером», сьогодні ж закликає відмовитись від співпраці з Москвою. Вона також пропонує розвивати українську мову. Богословська представляє додатковий інструмент демократії -- народне віче, що дозволить українцям брати участь в ухваленні законів.
Чи є в неї шанси виграти перегони цього разу? Українців цікавлять нові обличчя, а Богословська до них не належить.
Натомість Юлія Литвиненко -- безперечно нове обличчя в президентських перегонах! Але хто вона і що говорить про права жінок?
Фото: скриншот, @Lytvynenko.Yuliia, Фейсбук
Юлія Литвиненко -- відома тележурналістка: 2013 року отримала премію «Телетріумф», а 2015 стала лауреатом всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Литвиненко виросла в Кривому Розі, рідному місті ще одного кандидата в президенти, Володимира Зеленського. З 1999 року живе в Києві й працює на різних національних телеканалах: ICTV (належить В. Пінчуку), K1 та Інтер (належать «Inter Media Group», власник -- Дмитро Фірташ, український олігарх), NewsOne (який зараз пов'язують з Віктором Медведчуком, найкращим другом Путіна в Україні) та Прямий (імовірно пов'язаний з Петром Порошенком). Зараз кандидатка не працює.
Частина українських експертів вважають Юлію Литвиненко «технічним кандидатом» Петра Порошенка. Аналіз рекламних відеороликів її кампанії явно свідчить, що вона проти Тимошенко і Зеленського, головних суперників Порошенка на майбутніх виборах. Наприклад, Литвиненко називає Зеленського «слугою Коломойського» замість «слуги народу» (гасло кампанії Зеленського). Крім того, в різних інтерв'ю заявляє, що її змусили закрити власне шоу на Інтері, коли Зеленський був головним продюсером телеканалу. Вона також звинуватила Зеленського в незаконній передвиборчій агітації; проте Верховний Суд визнав її звинувачення безпідставними і відхилив їх.
У своїй програмі Литвиненко уникає теми прав жінок. Натомість зосереджується на темах, які вже втратили свою актуальність. Наприклад, збирається створити електронну систему закупівель... яка вже існує в Україні (ProZorro). А ще заявляє, що вчителі повинні брати участь у міжнародних проектах співпраці (хоча українські вчителі вже беруть участь у численних міжнародних програмах). Отож Литвиненко не пропонує в своїй програмі нічого нового. Складається враження, що на цих президентських виборах у неї інше завдання. І напевно не виграти перегони.
Проаналізувавши програми всіх кандидаток, ми виявили, що жодна з них не приділяє окремої уваги питанню гендерної рівності та боротьби з сексизмом. Попри те, що ця проблема дуже гостро стоїть сьогодні в Україні, вона не знаходить відображення в програмах жінок -- кандидаток в президенти. Це можна пояснити, зокрема, страхом втратити голоси виборців, які мають радше консервативні погляди або ще не готові (й не бажають) розв'язувати ці проблеми.
За останнім опитуванням Соціологічної групи «Рейтинг», 18,8% українських виборців готові проголосувати за Юлію Тимошенко, 0,2% -- за Ольгу Богомолець і стільки ж за Інну Богословську. Виборці ще мають час, щоб визначитись з кандидатом. Утім не варто сподіватися на радикальні зміни в кількості голосів за жінок-кандидаток, крім хіба що Юлії Тимошенко, яка входить до трійки лідерів.
Статтю підготовлено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
