Перелік дезінформаційних наративів, що стосуються економічних питань у відносинах України та ЄС, не буде повним, якщо не звернутися до теми фінансової допомоги, що її Україна отримує від Євросоюзу - а також “ціни”, яку вона, на переконання антизахідних гравців, за це “платить”.
Популярною тезою в даному контексті є твердження про те, що Україна бере кредити у західних гравців, які потім муситиме віддавати втридорога, тим самим потрапляючи в кабальну залежність від Заходу.
Автори цієї тези користуються тим, що детальна технічна інформація про умови надання фінансової допомоги хоч і не є чимось секретним, але рідко зустрічається у вільному доступі. Відтак, предметно відповісти на подібні закиди без попереднього дослідження деталей може бути непросто. Мета даного матеріалу - надати вам контраргументи, необхідні у подібних дискусіях.
По-перше, необхідно розуміти, що коли йдеться про фінансову допомогу ЄС, кредити (тобто кошти, які необхідно повертати Брюсселю) є лише одним із типів такої допомоги. Починаючи з 2014 року, ЄС виділив Україні близько 16,5 мільярдів євро різного роду фінансової допомоги - але не всі ці ресурси є кредитами. Сюди входять також різноманітні гранти, гуманітарна допомога тощо - усе це кошти, які, на відміну від позик, не потрібно повертати.
По-друге, коли говорять про те, що ЄС надав Україні допомогу на конкретну суму, це не завжди означає, що Україна отримала її в грошовому еквіваленті. Буває так, що допомога ЄС надається у вигляді вже закуплених та доставлених товарів чи послуг. Яскравим прикладом цього є допомога, що її ЄС неодноразово надавав Україні під час пандемії, закуповуючи для неї засоби індивідуального захисту чи апарати ШВЛ. Суми, що в подібному разі озвучуються в медіа, просто є вартістю переданих товарів чи послуг, а не сумами кредитів на їх придбання, про які в таких випадках не йдеться.
По-третє, у тих випадках, коли Україна дійсно отримує позики від ЄС, ідеться про дуже комфортні умови. Для прикладу, останній з п’яти пакетів макрофінансової допомоги, що був виділений Україні у 2020 році, передбачає 15-річний період повернення коштів під (!) 0,125%. Погодьтеся, такі умови складно назвати кабальними. Навпаки, зважаючи на кредитні реалії, що існують на ринку (надто українському), подібна ставка є ледь відчутною для бюджету країни. Для порівняння, українські держоблігації передбачають відсоткову ставку у розмірі 3% річних у доларах з максимальним строком повернення коштів 7 років.
Насамкінець, важливо пам’ятати про цілі та умови, під які ЄС видає зазначені кредити.
Для того, аби отримати черговий пакет такої допомоги, Україна повинна виконати низку реформ, що обумовлюються в кредитних документах. Ці реформи є ключем до якісних перетворень в країні та її економіці, результатом яких має стати такий рівень їх стійкості, що більше не вимагатиме залучення кредитних коштів.
Відтак, кредити можна назвати “необхідним злом”, адже без них у розвитку держави не обійтися.
Як бачимо, “чорт” вчергове виявляється не таким страшним, як його малюють - якщо придивитися ближче. І якщо ми вже використовуємо цю метафору, доречно буде згадати ще одну, подібну - “диявол ховається в деталях”. Знання теми до дрібниць є хорошим імунітетом проти дезінформаційних меседжів, що її стосуються. Звісно, людина не може знати все про все, аби з ходу мати можливість відкинути якесь твердження як маніпулятивне. Але цілком в силах людини виховати в собі звичку постійно сумніватися - а отже, не робити висновків, доки інформацію не буде перевірено. Тим більше, що в сучасному світі для цього достатньо кількох секунд “спілкування” з пошуковою системою.
Відтак, це означає, що водночас з переорієнтацією на ЄС, економіка України активно зростає в своїх абсолютних об’ємах. Це ще раз доводить, що післяреволюційна зовнішньоекономічна стратегія України була вірною.
Даний матеріал був підготовлений для “Євробібліотеки” - онлайн-ресурсу, де регулярно публікуються матеріали-пояснення щодо різних аспектів євроінтеграції України. Проєкт втілюється за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні.
Підписатися на регулярну розсилку з новими матеріалами, що публікуються на «Євробібліотеці», можна за посиланням
