Руйнуємо міфи: чому політику ЄС формують не лише країни-важковаговики

August 9, 2021
Існує міф, що в ЄС всі питання вирішують лише важковаговики, до числа яких входять Франція, Німеччина та, можливо, ще кілька країн, а думка інших країн не враховується. Читайте, чому це не так.
article-photo

Не секрет, що про одних країн-членів ЄС ми чуємо значно частіше, ніж про інших. Так, Німеччина чи Франція щоденно потрапляють до наших новинних стрічок, не в останню чергу завдяки їхній участі в Нормандському форматі. Водночас, новини про умовну Португалію чи Словенію зустрічаються вкрай рідко. І це при тому, що, скажімо, Португалія наразі головує в Раді ЄС, одному з ключових органів Євросоюзу! Назвати ж бодай когось із політичних діячів цих країн взагалі є непосильною задачею для пересічного українця.

Усе це підживлює міф про те, що серед декларативно рівних держав-членів ЄС про реальну рівність не йдеться.

Мовляв, усе вирішують важковаговики, до числа яких входять Франція, Німеччина та, можливо, ще кілька країн. Інші ж країни начебто не мають достатньої ваги для того, аби їхній голос був почутий та врахований, а відтак спільна політика 27 країн твориться щонайбільше у двох-трьох столицях.

Така думка є абсолютно хибною - достатньо лише ознайомитися з ключовими основоположними документами Європейського Союзу. І йдеться навіть не про задекларовану політику рівності між державами-членами, а про процедурні питання.

По-перше, найвищим політичним органом ЄС є Європейська Рада, до якої входять голови держав та урядів країн-членів, і яка ухвалює найбільш важливі та стратегічні рішення. Саме цей орган вирішує, куди рухається Європейський Союз. Відповідно одразу до кількох основоположних документів - Договору про Європейський Союз та Договору про функціонування Європейського Союзу - рішення у цьому органі приймаються одностайно. Для прикладу, лідер згаданої Словенії має процедурну можливість не підтримати рішення, запропоноване Францією та підтримане рештою країн-членів - і воно не буде ухвалене.

По-друге, в інших органах найчастіше діє механізм кваліфікованої більшості. Так, відповідно до Лісабонської угоди, ухвалення рішення в Раді ЄС вимагає його підтримки 55% країн-членів, що представляють не менше, ніж 65% населення ЄС. “Але ж це не консенсус,” - скажете ви. Дійсно, у даному випадку процедура не вимагає одностайності. Але давайте поглянемо на те, як зазвичай функціонують вищі політичні органи на національному рівні - хоча б навіть в Україні. Для нас звичним є прийняття рішення 50% + одним голосом, як це відбувається, наприклад, у Верховній Раді. Рада ЄС функціонує за подібною моделлю, з тією різницею, що цей орган масштабований на наднаціональний рівень та має відмінний принцип формування. Більше того, описана вище кваліфікована більшість теоретично надає рішенням Ради ЄС навіть більшої легітимності, ніж мають рішення, ухвалені Верховною Радою простою більшістю. І це при тому, що і проста більшість вважається нормою демократичного світу.

По-третє, навіть незважаючи на вимоги про 55% країн-членів та 65% населення, політична культура ЄС настільки просякнута ідеєю співпраці, що рішення, винесені на голосування, уже є максимально прийнятним для всіх залучених сторін консенсусом. Як наслідок, навіть за відсутності процедурних вимог, від 75% до 85% рішень щорічно приймаються Радою ЄС одностайно.

Як бачимо, принцип рівності держав-членів ЄС - не просто непідкріплена юридичними важелями декларація.

Сама ідея європейської спільноти полягає у тому, щоб кожна країна мала змогу бути почутою однаково. Це є одним з невід’ємних запобіжників, що дозволяє уникнути війни - сценарію, заради запобігання якому і був заснований Європейський Союз.

Даний матеріал був підготовлений для “Євробібліотеки” - онлайн-ресурсу, де регулярно публікуються матеріали-пояснення щодо різних аспектів євроінтеграції України. Проєкт втілюється за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні.

Підписатися на регулярну розсилку з новими матеріалами, що публікуються на «Євробібліотеці», можна за посиланням

Максим Панченко
Аналітик і журналіст UkraineWorld та ГО «Інтерньюз-Україна»

Related articles

InfoWatch
June 16, 2021

True or Not: How the Narrative about “External Governance” Spreads on Facebook

UkraineWorld takes a look at Facebook pages and groups writing about the “external governance” of Ukraine by the collective West since the beginning of the year.
PODCAST
September 29, 2020

Ep. 34 - Could Ukraine Move Away From The West? Some People Want It To

Anti-Western propaganda is growing in the Ukrainian information space. It is fuelled by pro-Russian politicians and media, some popular bloggers and oligarchs-aligned...