Розмістивши в Криму, який вона протизаконно захопила 2014 року, більший військовий контингент і значну кількість техніки, Росія відтак контролює Чорноморський регіон і розширює свою міць далеко за його межі.
«Росія фактично охопила весь Чорноморський регіон, – говорить Григорій Перепелиця, директор Київського Інституту зовнішньополітичних досліджень. – Вона здатна вражати цілі, наприклад, кораблі НАТО, вже під час проходу через протоки Босфор і Дарданелли».
Останні п’ять років Росія неухильно нарощує військовий потенціал. Вона розширила і модернізувала свої військові бази і збільшила військовий контингент, який 2018 року сягнув 32000 одиниць проти 12500 до незаконної окупації Криму, і має плани довести його до 43000 до 2025 року. На додачу, Росія створює довкола Чорного моря зону обмеження / заборони доступу (А2/АD), що дозволить Кремлю обмежити доступ і вільний рух у регіоні інших країн.
Зона А2/АD включає кілька елементів. У Криму базуються російські системи берегової охорони «Бастіон» і «Бал» з протичовновими ракетами; системи «Бастіон» здатні вражати кораблі в протоках Чорного моря, а також в українських, румунських, болгарських і турецьких портах. Російську протиповітряну оборону підсилили зенітні ракетні системи С-400 «Тріумф», захищені зенітними ракетно-гарматними комплексами «Панцир-С1». На додачу, бомбардувальники «Ту-22М3» з крилатими ракетами, здатними вразити всю Західну Європу.
А ще три фрегати і шість підводних човнів, оснащених крилатими ракетами «Калібр», здатними досягти цілей в Європі, Центральній Азії та на Близькому Сході.
Вони легко можуть долетіти до Стамбула чи Відня, а також до південної Італії, Ірану, Іраку, Сирії та Єгипту. Розміщені на кораблях і підводних човнах, ці ракети не порушують Договір між Росією та США про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, тому що він не поширюється на ракети морського базування.
Обов’язкова частина А2/АD – радіоелектронні змагання. Росія тримає в Севастополі радіотехнічний полк. Крім того, вона розгорнула береговий комплекс радіоелектронної боротьби «Мурманськ-БН», здатний, за твердженням підконтрольних Кремлю ЗМІ, моніторити всі кораблі НАТО в Середземному морі. «Проте, з огляду на слабку присутність НАТО в регіоні, Росія не поспішає завершити створення зони А2/АD, – вважає науковий співробітник Джеймстаунської фундації Сергій Суханкін, – без постійного розгортання комплексів «Іскандер» вона не здатна на превентивний удар».
Однак усі ці потужності дозволяють Росії тримати військовий контроль над регіоном.
Головною мішенню, вочевидь, є Україна – і Росія, схоже, рішуче налаштована показати Заходу, що він наразиться на військовий опір, якщо підтримуватиме Київ.
Кремль уже здійснює психологічний тиск на НАТО. Російські винищувачі Су часто пролітають над кораблями НАТО на низькій висоті, імітуючи повітряну атаку. Це небезпечні ігри.
Інша потенційна загроза – ядерна. Хоча свідчень присутності ядерних потужностей в Криму немає, Росія розконсервовує об'єкт «Феодосія-13», який до 1994 року слугував сховищем для атомних бомб.
Деякі види озброєнь в Криму здатні нести ядерні боєголовки.
Вони формують тріаду, що може здійснювати напад з неба (бомбардувальник «Ту-22М3»), землі (система берегової охорони «Бастіон») і води (ракети «Калібр» на фрегатах і підводних човнах).
Тим часом Росія зберігає ядерну зброю під Новоросійськом, поруч із півостровом. «Поїхати в Новоросійськ, встановити ракету з ядерними боєголовками і повернутися до Севастополя [не становитиме] проблеми. І хоч росіяни стверджують, що це неможливо, гадаю, вони постійно над цим працюють», – говорить Михайло Самусь, заступник директора Київського Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.
Між державами НАТО чорноморського басейну немає згоди щодо реагування на російське панування в регіоні. Румунія хоче створити постійну флотилію разом із Болгарією й Туреччиною, а Болгарія вважає, що це може спровокувати Кремль і створити в регіоні нові загрози безпеці.
Країни НАТО обмежені в своїх діях. Конвенція Монтре 1936 року не дозволяє військовим кораблям нечорноморських держав перебувати в Чорному морі понад 21 добу і обмежує їхній тоннаж. Тому військові кораблі США, Великої Британії, Франції та інших країн НАТО можуть залишатися там тільки за умови ротації.
Утім, НАТО може розгорнути в регіоні значно більші сили, які переважатимуть потужності Кремля.
«Якщо зібрати разом усі сили НАТО й США в окремому регіоні, вони переважать Росію. Та на таке потрібен деякий час, адже сили НАТО розпорошені», – говорить Ян Вільямс, заступник керівника проекту протиракетної оборони Вашингтонського Центру стратегічних і міжнародних досліджень.
М. Самусь рекомендує створити спільний контрольно-командний центр, щоб координувати дії військових кораблів НАТО на чергуванні в Чорному морі. Військовий контроль над Чорноморським регіоном важливий для Росії, бо звідси вона має вихід на Балкани і в Середземне море. Останнє – ключовий момент, з огляду на участь Росії в Сирійському конфлікті. Кораблі Чорноморського флоту завдавали удари по цілях у Сирії крилатими ракетами «Калібр», з Криму Росія відправила до Сирії берегові ракетні комплекси «Бастіон».
Мілітаризація Криму свідчить про те, що Росія досі відчуває небезпеку своїй де-факто владі на півострові. «Більшість країн світу досі визнають його частиною України. Але мілітаризуючи півострів, росіяни демонструють, що в кого сила, в того й влада. І нічого не доводить право власності красномовніше за танки, військові кораблі та комплекси ППО», – каже Вільямс.
Також Росія намагається встановити контроль над сусіднім Азовським морем, щоб цілковито панувати в регіоні. У квітні 2018 року почастішали неправомірні перевірки та затримання комерційних суден, які прямують до і з українських портів. Раніше цього року Кремль перекинув з Каспійського моря щонайменше десять бойових кораблів і до сорока сторожових катерів. У відповідь Україна вирішила збудувати військово-морську базу і поставила в Бердянську на чергування два малі броньовані артилерійські катери.
Росія ясно демонструє своє прагнення домінувати в Чорноморському регіоні. Вона провокує і перевіряє межі безкарності. Водночас вона залежить від доходів з продажу нафти й газу до Європи. Російські олігархи володіють нерухомістю на Заході, їхні діти здобувають там освіту. Кремль також має свої межі.
Ця стаття вперше опублікована в Atlantic Council.
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
