Руйнуємо міфи: чому в ЄС ніхто не відбирає дітей у їхніх батьків

August 16, 2021
Серед міфів, що стосуються ціннісного виміру ЄС, доволі популярними є міфи, присвячені правовідносинам між державою, батьками та дітьми.
article-photo

Мовляв, діти від народження стають жертвами "ліберальної пропаганди," права батьків у Європі щодо власних дітей все більше обмежуються, а за першої-ліпшої нагоди держава взагалі може їх відібрати. Чи не найбільший ажіотаж у вітчизняному інформаційному просторі в цьому сенсі викликає наратив про те, що на Заході більше немає "батька та матері", а є "перший з батьків" та "другий з батьків" (parent №1 та parent №2 англійською). Про те, чому подібні яскраві заголовки маніпулятивні і чому в цій темі важливо знати деталі - у нашому новому матеріалі.

По-перше, потрібно розуміти контекст, з якого походить дискусія щодо "нумерації" батьків - він тісно пов'язаний з темою інклюзії, а не з потенційним обмеженням прав одного з батьків чи визначення пріоритетності між ними. Наприклад, якщо офіційний бланк, в якому необхідно вказати дані батьків, містить графу "тато" та графу "мама", в одностатевих батьків (там, де така модель батьківства дозволена) чи, скажімо, в бабусі з дідусем, що є опікунами дитини, просто немає можливості коректно заповнити необхідну інформацію. Відтак, інколи існує чисто формальна потреба максимальної уніфікації термінів для того, аби вони охоплювали якомога більшу кількість людей. Мовляв, незалежно від того, якої ви статі чи який у вас формальний статус, поставте, будь ласка, підписи: один ось тут, а інший - ось тут. У реальному житті ніхто не забороняє татові називатися татом, а мамі - мамою. Уявіть ситуацію, за якої середньостатистичний європейський тато приходить до дитсадка забирати свою дитину, і вихователь каже останній: "Штефане/Моніко/Роберте, час додому - батько №2 прийшов тебе забрати." Абсурдно звучить, погодьтеся.

Таким чином, зміна термінології - це не потенційний ризик для батьківських прав, а навпаки - питання їх захисту та інклюзії цих самих батьків.

По-друге, як і у випадку одностатевих шлюбів, на території ЄС не існує якоїсь спільної політики, чи навіть просто згоди між країнами-членами у даному питанні. Натомість, більш справедливим буде твердження про те, що подібна політика втілюється лише в окремих країнах, як-от в Італії чи Франції, і то лише максимум протягом останніх кількох років. Відтак, підстав робити з колективного Заходу монстра, як це зазвичай люблять робити творці антизахідних міфів, немає. Ба більше, протягом останніх кількох років спостерігаються серйозні ідеологічні розбіжності між Брюсселем та столицями окремих країн-членів, як-от Варшавою чи Будапештом, у тому, що стосується конкретних ліберальних цінностей (для прикладу, прав секс-меншин, прав жінок на аборт тощо). Питання батьківства теж належать до цього спектру питань, але, незважаючи на всі розбіжності, ніхто не виганяє зазначені країни з блоку.

По-третє, ніякі чинні договори (передусім, Угода про асоціацію) між Києвом та Брюсселем не передбачають зобов'язання України запроваджувати таку практику, яка існує у Франції чи Італії. Більше того, немає підстав вважати, що навіть після гаряче очікуваного Україною вступу до ЄС - коли б це не сталося - хтось зобов'язуватиме її до подібних практик. Озвучений вище аргумент про відсутність згоди в даному питанні всередині самого Європейського Союзу є хорошим доказом цьому.

Як бачимо, автори міфів на дану тематику і тут намагаються грати на почуттях - цього разу дуже інтимних. Коли мова йде про захист дітей, у батьків природним чином спрацьовують інстинкти і лише вслід за ними - критичне мислення. Відтак, це чудовий приклад випадку, коли дезінформація може бути особливо ефективною, небезпечною та непомітною.


Відтак, використання теми гомосексуальності в цілях ворожих наративів є, по-перше, цинічним перебільшенням, а по-друге - відвертим наклепом щодо особистих якостей представників ЛГБТ-спільноти.

Даний матеріал був підготовлений для “Євробібліотеки” - онлайн-ресурсу, де регулярно публікуються матеріали-пояснення щодо різних аспектів євроінтеграції України. Проєкт втілюється за підтримки Представництва Європейського Союзу в Україні.

Підписатися на регулярну розсилку з новими матеріалами, що публікуються на «Євробібліотеці», можна за посиланням

Максим Панченко
Аналітик та журналіст UkraineWorld та ГО «Інтерньюз-Україна»

Related articles

VIDEO
May 4, 2020

How Russia Monopolizes The Memory of World War II

This year marks the 75th anniversary of the end of World War II, the bloodiest military conflict in human history. While for many nations WWII is about grieving,...
PODCAST
September 10, 2019

Ep. 15 - Information and Cyber Security

Host Volodymyr Yermolenko (Ukraine World, Internews Ukraine) welcomes to the studio Dmitri Teperik, chief executive of International Center for Defense and Security...